Без надії сподіваюсь!

 25 лютого минає 145 років з дня народження Лесі Українки – славної дочки українського народу. Вона є третьою постаттю – символом України після Шевченка і Франка і першою жінкою – лідером в українській літературі. Завдяки творчості Лесі Українки українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій класиці.

 Іван Франко  в 1898 році писав: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини…Україна, на наш погляд, не має поета, щоб міг силою і різносторонністю свого таланту зрівнятися з Лесею Українкою».

Я на гору круту крем'яную 
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную, 
Буду пісню веселу співать.

 Ці поетичні рядки не просто метафора, а пронизлива сповідь, непорушне кредо короткого, але яскравого, мов зірковий спалах, життя видатної української поетеси.

 26 лютого в Підгаєцькій районній бібліотеці для дорослих відбулись літературні читання приурочені вшануванню творчої спадщини  письменниці, фольклориста, перекладача - Лесі Українки.

 Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.

Читаймо і перечитуймо Лесю Українку! Її слово зачаровує, лікує, боронить і закликає. Її твори , як і вона сама, – безсмертні.

 

Бібліотекар Наталя Омелько