Щороку 1 квітня у багатьох країнах відзначається веселе й потішне свято – День сміху, або День дурня.

Про точне походження свята і досі точаться суперечки. За однією з версій, традиція першоквітневих жартів і розіграшів в Європі з’явилася у XVI столітті.

Так, у 1564 році король Карл IX видав указ, яким зобов’язав перенести Новий рік з 1 квітня на 1 січня. Однак деякі жителі продовжували святкувати новий рік по-старому. Через це їх стали називати "першоквітневими дурнями", а також розігрувати і висміювати. Однією із найпопулярніших витівок було, зокрема, непомітно причепити до спини людини паперову рибину й
дражнити її  "квітнева риба".

Уже звичним цього дня стали розіграші та жарти над рідними, друзями і просто знайомими. Звісно, жарт має бути доречним і без негативних наслідків

Підготувала;

Тетяна Нагловач

 Що почитати весною? 8 весняних емоцій

 Що почитати весною? 8 весняних емоцій З приходом весни бібліотека підготувала список весняних книг, які надихають. Що для мене весна?

1. Весна – це натхнення.

Василь Шкляр «Ключ»

2. Весна – це ніжність.

Володимир Лис «Стара холера»

3. Весна – це легкість.

Макс Кіндрук «Доки світло не згасне назавжди »

4. Весна – це романтика.

Ольга Лілік «Квіти цикорію»

5. Весна – це оновлення. Отже, обов’язкоко потрібно прочитати хоча б одну книгу для саморозвитку.

Памела Дракермен «Дорослих не буває. Життя після 40»

Джим Лоер Тоні Шварц " Живи по новому"

6. Весна – це стан дитинства.

Луїза Мей Олкотт «Маленькі чоловічки»

Луїза Мей Олкотт "Маленькі чоловічки 2 частина "

7. Весна – це добрі надії.

Джордж Бату «Франческа»

8. Нарешті, весна – це щастя! Невипадково міжнародний день щастя відзначають навесні, і навіть у перший місяць весни березня.

Януш - Леон Вешневський “С@мотність у мережі”

А які весняні книги хотіли б прочитати Ви?

Підготувала;

Тетяна Нагловач

 25 березня — Всесвітній день читання Толкіна .

Дж.Р.Р.Толкіна. 25 березня — день, важливий для християн, але також і для світу Середзем’я, де відбуваються події більшості повістей Професора. «Якби ми буквально брали календарні дати з “Володаря перснів” і співвідносили їх із нашими датами, то саме 25 березня впала Чорна вежа (Барад-дур). Це день, коли Фродо й Сем дісталися Судної гори (Ородруїна)», — каже Ришард Дердзінський, знавець творчості

Толкіна і «толкінівський лінгвіст». Ідея Дня читання Толкіна зродилася (ясна річ) у середовищі його фанатів — британському «The Tolkien Society». А 25 березня — це важливий день для спільноти шанувальників Професора, бо момент перемоги над Сауроном — важливий для Середзем’я. Нехай навіть Фродо не впорався із завданням так, як мусив, і відмовився вкинути Перстень всевладдя у вогняне око Ородруїна, і справі допоміг Ґолум, який кинувся за своєю спокусою, — однак же Саурона переможено.

І сам Толкін цю дату вибрав далеко не випадково, бо хотів послатися на католицьке свято Благовіщення. Зокрема це видно, коли приглянутися на те, коли «братство персня» вирушає з Рівендолу: це було 25 грудня. Віра була дуже важливою в житті цього письменника. Він народився у сім’ї радикальних протестантів — баптистів, які не належали до формалізованих церковних структур. Його мама 1900 року навернулася на католицизм, і разом із нею на католицизм перейшли сини. Це був складний вибір: родина відвернулася від них. Толкін визнав, що цей етап життя — важливий, і що він має цей шлях продовжувати. Дорослим він був дуже релігійною людиною: щодня ходив на Святу Месу. У своїй творчості представляв релігійні теми, однак не «напряму». Толкін вважав, що світ потребує оновлення сенсів. «Володар перснів» — це доказ цілющої сили літератури. Християнські думки й мораль становлять той «мед», яким просякнуто хліб повісті. На перший погляд, того меду й не видно, але він там є і надає йому смаку, — так порівнює Ришард Дердзінський, модератор толкінівських форумів, блогів та інформаційного сервісу «Еленділіон». (Саме він, між іншим, досліджує генеалогічне дерево Толкінів і з’ясував, що 1770 року Толкіни прибули в Лондон… із Ґданська!). На кожний День читання Толкіна британське товариство його шанувальників пропонує якусь тему. Цього року — це «Надія та відвага».

Підготувала:

Тетяна Нагловач

ментувати

 Вода - основа. Вода - життя, чарівний еліксир всесвітнього буття.

" Не можна сказати, що ти є

необхідною для життя,

ти саме життя"

Антуан Сент-Екзюпері

Вода - основа життя. І це дійсно так. Адже без неї абсолютно неможливе, немислиме життя. З давніх-давен наші пращури вшановували воду, поклонялися їй, вірили у її магіч

ну силу, дбали про чистоту.

Вода - еліксир життя. Той самий еліксир, який марно шукали

в своїх лабораторіях алхіміки, в пошуках якого борознили

безкінечні простори мореплавці.

Подарувавши людям воду, природа дала їм до рук величезне багатство.

Сьогодні над водою нависла загроза - забруднення. Заводи й фабрики часто забруднюють стічними водами річки. Люди викидають різноманітне сміття просто у озера, ріки і моря, завдаючи їм непоправної шкоди.

Загальновідомо, що більша частина нашої планети - це вода. Дивлячись на модель Землі - глобус, може здатися, що води у нас понад край. Та, на жаль, це далеко від дійсності. Є райони, де води ніколи не вистачало, а там, де її було завжди вдосталь, - гостро потали проблеми з різким зниженням кількості води та її якості. Чисту воду, про яку складено безліч пісень та віршів потрібно шукати "днем з вогнем"!

Вода була вже на початку світу. В одній із дохристиянських колядок є слова:

Що ж там було з світа спочатку?

Не було нічого - одна водонька.

Воду наші предки називали святою. У всіх народів її обожнювали як сестру Сонці, тому що дає життя всьому сущому на землі, приносить велике добро, робить землю родючою.

Вода - це одне з найбільших багатств України, вічна цінність, до якої ми повинні відноситися з повагою, не завдаючи їй шкоди та пильно оберігаючи. Адже вода - це дзеркало минулого і сучасного.

Підготувала: Тетяна Нагловач

бібліотекар читального залу

 Сьогодні свій 91-й день народження святкує українська поетеса Ліна Костенко.Геніальна українська улюблениця, поетеса-шістдесятниця!

Це ЖІНКА-ГЕРОЙ, котра принципово відмовилася від Премії Золотий Письменник України та звання Героя України, мотивуючи, що ці нагороди «як політична біжутерія їй не потрібні», адже у неї головне – Ім’я.

Вона ніколи влади не боялася. Пише, що хоче і говорить, що думає.

Вона переконує, що слова «незалежність» і «свобода» існують в мові не просто так.

Її поезія – про жінку, любов, красу рідної мови і України – це словесна зброя, яка надихає і окриляє.

Підготувала:Лотоцька О.Б.

Для учнів, котрі полюбляють читати, шанують поетичне слово, переживають разом з письменниками і бажають дізнатись чогось новенького...

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/260830355524962 -  Для повного перегляду.

 

 Всесвітній день проти кіберцензури

12 березня відзначається пам'ятна дата – Всесвітній день проти кіберцензури, заснована зусиллями міжнародних організацій «Репортери без кордонів» і «Міжнародна амністія».

Метою свята є привернення уваги до загроз кіберзлочинності та боротьба за однаково доступний всім єдиний Інтернет без обмежень та розвиток свободи слова онлайн.

Підготувала:

Тетяна Нагловач

Організація книжкових виставок – це наука і мистецтво.

У пошуках інноваційних форм роботи з книгою бібліотекарі інколи не враховують, що 80% інформації людина сприймає за допомогою зору. Живе споглядання, тобто наочне сприйняття, є початком будь-якого пізнання. Наочності завжди приділялась велика увага в бібліотечній роботі.

Вважається, що книжкова виставка – це найбільш дієва форма популяризації літератури. Виставка – це завжди творчість.

А творчість і фантазія бібліотекарів відділу обслуговування не мають меж. Тому останнім часом у практику роботи бібліотек запроваджуються різні види виставкової діяльності, мета яких – об'єднання бібліотекаря і користувача, вирішення традиційних, суто бібліотечних завдань: розкриття фонду бібліотеки, організація його реклами, популяризація друкованих видань (книг та періодики). А результатом такої творчості і фантазії бібліотечних працівників є нові види книжкових виставок: діалог, дискусія, читання, панорама, персоналія, кросворд, реклама, пошук, колекція, мандрівка, експедиція та багато ін.

Підготувала:

Тетяна Нагловач

 207 річниці з дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/253539606254037 - Для повного перегляду.

 Володимир Івасюк – митець, який надто любив Україну.

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к народився 4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно).

Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

У 1970 році написав пісні «Червона рута» і «Водограй», які вперше виконав з Оленою Кузнєцовою у передачі українського телебачення «Камертон доброго настрою» 13 вересня. Путівку в життя пісням дав ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського. У 1971 році режисер Роман Олексів зняв у містечку Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару і Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На заключному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич та автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. «Червону руту» надрукував тижневик «Україна».

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховецькому лісі під Львовом. Між датою зникнення й датою смерті Івасюка є загадковий проміжок часу.

Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка була вбивством, виконаним КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф "таємно".

Поет Юрій Рибчинський, який був близьким другом Володимира Івасюка, так характеризує композитора: "Володимир був скромним - як справжній художник, який працює на майбутнє, а не купається у теплій ванні сьогоднішнього успіху доти, поки вода не охолоне. Він не спекулював своїм ім'ям, яке тоді було на устах у мільйонів людей. Ні зовні, ні внутрішньо ніколи не виділяв себе серед інших, що було дивно для хлопчиська (дозволю собі подібну нахабність!), на якого раптом звалилося визнання. Івасюку в пору першого всесоюзного, а згодом і міжнародного успіху було трохи більше 20-ти. У такі роки слава - тяжке випробування. Він не тиражував успіх, як це часто відбувається з багатьма початківцями, які шукають легкого хліба, - жодна його нова пісня не була схожа на вже написані».

Підготувала:

Н. І. Омелько

 3 березня- Всесвітній день письменника ! В Підгаєцьку бібліотеку для дорослих на екскурсію завітали учні 2-го класу Підгаєцької спеціалізованої початкової школи.Діти знайомилися з новими надходженнями літератури,а також читали вірші Лесі Українки та Тараса Шевченка.

Підготували:

Н. І. Омелько

Т. І. Нагловач