Село на нашій Україні – неначе писанка село

           Моє рідне село,

          Не забуду тебе я ніколи

          Тут і радість й тепло

          Та квітучий садок біля школи.

          Тут я вперше побачила світ

          Сонце ясне будило зі сну

          Усміхався мені яблуневий цвіт

          Зустрічала чарівну весну.

          Знов Коропець тече й виграє

          І пташки так весело співають

          Тут пролетіло дитинство моє

          Та тебе я Сільце пам’ятаю.

(Іра Пельц)

Історія села Сільце бере свій початок з сивої давнини. Перша письмова згадка про це село походить з 1466 року. Тяжко встановити походження назви села, бо усні перекази подають різні твердження.

Один переказ твердить, що на початку тут поселилося лише кілька родин, створивши Мале село тобто Сільце. А другий переказ говорить про те, що територія населеня була вкрита лісами, де мешканці села займалися полюванням, наставляючи сільця на звірів. І від цього походить назва села - Сільце

18 квітня 2012 року  в приміщенні Сільцівської школи відбулося свято «Село на нашій Україні – неначе писанка село». Вчитель Сільцівської школи О.В. Хмурич спільно із завідувачем місцевої бібліотеки І.І. Сурмей організували та провели  цей захід, а ще - влаштували книжкову виставку «Село моя перлиночка на карті».

Учасників свята  зачарував вірш, написаний і прочитаний ученицею 8 класу Іриною Пельц. 

На святі прозвучали пісні про рідне село у виконанні Інни Сурмей, якій компонував Я.І. Джура. Присутні із захопленням спостерігали за відображенням у сценках давніх звичаїв та обрядів свого села.

Цим заходом організатори свята хотіли донести до всіх присутніх любов до батьківського краю. Потрібно пишатися тим, що ми тут народилися і живем. Тут родючі землі і чарівна природа.