БЛУКАЛО ЛИХО НА ЗЕМЛІ

У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів…

Такої страшної трагедії, яку пережив український народу, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.

На багатьох чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний. Пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він уповзав у хати, населяючи їх мерцями. Двері навстіж. Мертво. Люди не плакали, умирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки їх зникло?

Вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей, поглибити знання про роки Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, виховувати повагу до історичного минулого свого народу у Бронгалівській бібліотеці-філії зібралися учні школи, де бібліотекарем було проведено годину-скорботи «Блукало лихо на землі».

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

Галина Жувкевич

бібліотекар Бронгалівської бібліотеки-філії