НОВОРІЧНА МІСТЕРІЯ

В Підгаєцькій районній бібліотеці для дорослих відбувся інформ-колаж під назвою «Новорічна містерія. Різдвяні та новорічні традиції».

З-поміж багатьох сучасних свят Новий рік є найулюбленішим. Можливо, тому, що обіцяє зустріч із чимось таємничим, дає надію, що прийдешній час буде кращим, ніж минулий. 

У світогляді наших предків Новий рік, як межа, що відокремлює старе від нового, вмираюче від ще ненародженого, вважався своєрідним порталом у майбутнє. Від поведінки людини напередодні свята, її слів та моральності вчинків, від обрядових дій залежало життя у наступному році. 

Січень – перший місяць року. Традиційно на нього припадає найбільше свят. Це пов’язано не тільки  з новорічною обрядовістю.

В українському народі святкування різдвяних свят здавна оздоблене різноманітними народними звичаями і традиціями, в тому числі й тими, які сягають корінням прадавніх, ще дохристиянських часів.

Різдво - свято народження Сина Божого - від віку зустрічає весь християнський світ. Такої святковості й веселості, як на Різдво Христове, не знає жодне свято. Воно є й ознакою зимового повороту Сонця, збільшення дня, початку життя в новому році.

День перед святом Христового Різдва називають Святим Вечором. Святий Вечір має свої старовинні звичаї та обряди, чудові традиції. Люди ревно бережуть у своїй пам’яті це дивовижне святкування. До Святвечора заздалегідь готуються і з радістю чекають його. У цей день люди намагаються створити атмосферу злагоди, спокою, миру і багатства у своєму домі.

Дорогі наші користувачі, колеги , друзі, бажаємо у новому 2017 році миру і благополуччя в родинах, здоров’я, оптимізму, мудрості у житті, віри, надії і любові в серці! Хай Новій рік принесе з собою радісні сподівання та віру в те, що наступний рік буде кращий, а ніж попередній. Хай доля буде прихильною до вас, даруючи вам приємні враження, цікаві зустрічі, любов і віру у власні сили! Сподіваємось, Новий рік стане для вас успішним і плідним, щедрим на здобутки та добрі справи.

Бібліотекар читального залу

Тетяна Нагловач

ПІДГАЙЦІ НА ІСТОРИЧНІЙ МАПІ ГАЛИЧИНИ

Підгаєцька земля…

Милий краю – пісенний розмаю.

Тут з пісень солов`я

Колисанки матуся співала,

З теплих батька долонь

пахла хлібом  кохана земля

В бібліотеці для дорослих вже стало доброю традицією проводити творчі зустрічі ініціатором яких є Богдан Іванович Манюк.

Гадаю кожного підгайчанина переповнює відчуття гордості, коли в світ виходить книжечка про його рідне місто. Одне з таких видань презентував Іван Банах «Підгайці на історичній мапі Галичини».

Наша  історична спадщина не є найунікальнішою,  але і не безнадійною. Суспільно-історичні процеси розвиваються  за певними закономірностями, що дозволяє вписати локальну історію в загальноєвропейський контекст, зрозуміти логіку причинно-наслідкових зв’язків. Цей підхід проілюстровано на прикладі Підгайців. На підставі  опублікованих і неопублікованих джерел уточнено топографію міських об’єктів, концепцію містобудівельного розвитку, наведено маловідомі факти з біографії історичних осіб, пов’язаних з Підгаєччиною . Значної уваги надано процесам, які відбувалися всередині національних  громад, передовсім української, із врахуванням особливостей націогенезу.

Так чи інак, але Івана Банаха як краєзнавця і передусім патріота Підгаєць не покидала думка, а яку ж роль відігравало наше місто у контексті всієї Галичини? Яким чином події в Європі відбилися на долі нашого краю? Цю тему він розробляв упродовж багатьох років. І на сьогодні його праця є першою аналітичною спробою дати відповідь на ці питання, глибше зрозуміти суть процесів, що відбувалися в історії Підгаєць.

Історичні  рамки дослідження охоплюють  значний період - від  найдавніших часів до так званих «Весни  Народів» -  революції 1848 року в Європі.

Вочевидь, після прочитання цієї книги не в одного з`явиться непереборне бажання побачити виклад подальших подій, передовсім підгаєцьких, доведений до нашого сьогодення. Реалізацію читацьких сподівань покладаємо на шановного Івана Банаха.

Гадаю, що саме шановному читачу розмірковувати над тим, якою мірою авторові вдалося донести до нас сенс фундаментальних подій тих далеких років, відчути відгомін і барви минулих епох.

Бібліотекар дорослого абонементу

Л.Б. Лотоцька

БЛУКАЛО ЛИХО НА ЗЕМЛІ

У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безвинних людей зійшло в могилу – старих і молодих, дітей і ще ненароджених – у лонах матерів…

Такої страшної трагедії, яку пережив український народу, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.

На багатьох чорноземах України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Великий. Страшний. Невблаганний. Пішов голод степами. Пішов. Перед ним дверей не зачинити, не зупинити ні плачем дітей, ні тужінням матерів. Він уповзав у хати, населяючи їх мерцями. Двері навстіж. Мертво. Люди не плакали, умирали мовчки. Хто лічив їх тоді? Скільки їх зникло?

Вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей, поглибити знання про роки Голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, виховувати повагу до історичного минулого свого народу у Бронгалівській бібліотеці-філії зібралися учні школи, де бібліотекарем було проведено годину-скорботи «Блукало лихо на землі».

Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.

Галина Жувкевич

бібліотекар Бронгалівської бібліотеки-філії

Пам'ять про скорботний 33

У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.

Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.

Коли люди гинуть від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану - це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворога, - це друге. Але коли люди гинуть від голоду - це зовсім інше. Особливо - голоду штучного, навмисно створеного владою.

Ви добре знаєте, що Україна завжди була багата на родючу землю і на хліб. Ще нашу країну називали "житницею Європи".

Хіба можна уявити, що народ-хлібороб помирає на чорноземах від голоду?

Хіба можна уявити, щоб людина збирала врожай, раділа, що зможе прогодувати свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини?

У ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувалися цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше - помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Не дожили до першого дзвоника.

Саме так влада вчинила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.

Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти всього людства. У міжнародному праві це називається геноцид.

Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам'яті... Ми не можемо це забути… Винуватці трагедії мають бути визначені в Україні і світовим співтовариством як такі, що чинили злочини супроти людяності.

25 листопада 2016 року в Підгаєцькій районній бібліотеці відбулась година інформування «Пам'ять про скорботний 33».

Бібліотекар  читального залу

Тетяна Нагловач 

ПОМІЧНИКИ У НАВЧАННІ

Мандрівку до Підгаєцької бібліотеки для дорослих  здійснили учні 10 класу Підгаєцької ї ЗОШ I-IIIступенів. Вони познайомились із багатим фондом літератури, оглянули цікаві книжкові виставки, відвідали Інтернет-центр бібліотеки. 

Долучитися до мудрих довідкових видань школярам допоміг бібліотечний урок «Словники, енциклопедії, довідники – помічники у навчанні»,  який провела бібліограф  бібліотеки.
Навіть найрозумніша людина в світі не може довго пам’ятати великі події минулого і сучасного, численні дати, факти, цифри.

Отже, учні дізнались про те, що довідкова література - це видання, які допомагають нам про щось дізнатися, уточнити, розтлумачити якесь поняття, перекласти слово з однієї мови на іншу. Призначення довідкової літератури дати стислу і конкретну інформацію з питання, яке цікавить читача. 

                                                                       Галина Гонсьор

                                                        Бібліограф Підгаєцької ЦБС

ЖИТТЯ ВПЛЕТЕНЕ У ДОЛЮ УКРАЇНИ

Земле рідна моя,

милий краю – пісенний розмаю,

у байраки, поля

я щоразу – із близька, й здаля

із життєвих доріг,

мов лелека, назад повертаюсь

у родинне гніздо – на ім`я –

Підгаєцька земля.

Ярослав Людкевич

В традиціях українського народу закладено, що кожна родина, кожна сім`я повинна дотримуватись батьківських звичаїв, сімейних законів. Де б ми не були, завжди в душі живе той вічний поклик, що кличе нас до родинного гнізда. На згадці про батьківський дім, щасливі та безтурботні дитячі роки, рідну школу, старих друзів, безкрайні пшеничні поля та золоте сонце.  На всі визначні родинні події завжди стараємось відвідати той отчий поріг, де ми виросли і звідки пішли у широке життя.

У Підгаєцькій бібліотеці для дорослих відбулася презентація книги нашого земляка, громадського діяча та просто Людини з великої букви Павла Івановича Мандзина.  Автор у виданні під назвою «Спогади минулого. Історія одного родоводу»  коротенько описує родовід кількох поколінь, де згадує про своє дитинство, яке проходило у важкі  до і після воєнні роки.  Згадує свій життєвий побут,  батьків, дітей, родичів, а також трудовий життєвий шлях  в юності та в дорослому віці.

Павлу Івановичу притаманні риси характеру доброти, щедрості, чесності, а особливо родинності. Він, працюючи недалеко від родинного порогу,  часто навідується до своїх близьких та далеких родичів.

Дана книжечка складається з кількох розділів, які ілюстровані різними фотографіями тих часів. Автор щиро любить всю свою родину, усіх наших людей, нашу страждальну таку милу серцю кожного українця землю.  Хочеться авторові побажати доброго здоров`я на довгі роки, жити та творити добро людям, передавати ці добрі риси характеру батька своїм дітям і внукам. А вони нехай примножують їх і передають своїм,  і так з покоління в покоління.

На написання цієї книги автора надихнула його дружина – Марія Володимирівна. Окрім того, що вона є хорошим спеціалістом у медичній галузі, має ще улюблене заняття – вишивку. Любить вкладати душу в свої роботи. На сьогоднішній день багато її вишивок в різних місцях: за кордоном – у Франції, музеї Є. Коновальця, в Михайлівському соборі у Києві. Багато робіт є в церквах Підгаєцького району: Підгаєцькій, Завалівській, Новосілківській та церкві села Ригайлиха. В Завалівській середній школі є вишите панно «Україно моя Україно» та багато інших робіт. Присутні, гості та запрошені мали змогу також ознайомитися з творчим доробком майстрині.

Це історія однієї родини, з таких невеличких історій складається історія нашої держави. Вони, як весняні струмочки, зливаються у величезну ріку, назва якій історія України.

Зберігаймо, збираймо її, бо це - ми, це - наше життя, це - наша славна Україна.

Бібліотекар дорослого абонементу

Олександра Лотоцька