ГОЛОДОМОР… ВОГОНЬ ВІЧНОГО СПОМИНУ

Горять свічки на кожному вікні,

Горять вони, мабуть, у всьому світі.

Дивлюсь на них, і бачиться мені:

В них очі тих мільйонів, що убиті.

Це очі тих, хто вижити не зміг,

Хто пухнув, падав і уже не зводивсь,

Хто з листя їв напівсирий пиріг,

І кликав смерть собі, як нагороду…

         Тільки пам’ять може зупинити на мить швидкоплинну ріку часу, воскресивши події минулого. Пам’ять серця… Вона, як вогонь згасаючої свічки, висвітлює в душах найпотаємніше, повертає з темені забуття бачене і пережите. Пам’ять серця єднає покоління, застерігає від забуття.

         А пішли кращі з кращих. Несли в могили найкоштовніше, що має нація – гени розуму, людяності, відваги – усіх мислимих людських чеснот і талантів. Обірвався вічний живий ланцюг поколінь. Українському народові було завдано страшного удару.

         Гарячим, пекучим попелом лежать ці мільйони під ногами українського народу.

         З нагоди вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. 22 листопада 2013 р. в бібліотеці для дорослих було проведено годину скорботи під назвою: «Голодомор… Вогонь вічного спомину». Організатором даного заходу була бібліотекар дорослого абонементу О. Б. Лотоцька. Гарячим болем обпекли спогади про ті страшні події серця кожного з присутніх.

         Сьогодні, коли від початку Голодомору минає 80 років, маємо зрозуміти, що головною, перехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться

         Тоді нас міг врятувати хліб. Тепер нас врятує пам'ять. Хай же ніколи не згасне свіча нашої пам’яті.  

                                                                                          О. Б. Лотоцька