9 лютого 1918 - у Бресті підписано мирний договір, за яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Українську Народну Республіку самостійною державою. Це був перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр.

Головою делегації УНР на переговорах був Всеволод Голубович, згодом в. о. голови став Олександр Севрюк. Після наполягання українців на самостійному статусі делегації нарком закордонних справ Радянської Росії Лев Троцький мусив заявити, що російська сторона визнає право націй на самовизначення і не вбачає перешкод для участі делегації УНР у переговорах як самостійної.

На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 р.) мирного договору з Росією, Брестський договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити економічні відносини. За першу половину 1918 р. УНР зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн. пудів хліба, 2,75 млн. пудів м'яса (живою вагою), іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину.

Договір від 9 лютого 1918 р. на певний врятував Україну від поглинення Радянською Росією. Але неспроможність Центральної Ради виконувати в повному обсязі господарські статті угоди призвели до наростання суперечностей між Центральною Радою та австро-німецьким командуванням в Україні, відтак - до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду Павла Скоропадського

Підготувала: Т. І. Нагловач