«ЧИТАТИ – це мудро, читати – це модно, читати завжди і де завгодно!»

https://book-institute.org.ua/uk - сайт Український Інститут Книги (УІК).

У сьогоднішній час, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний.

Але він є і щодня і ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням.

Тому читати – це справді бути у тренді, бути серед тих, хто мислить а, отже, розвивається та йде вперед. Та перш за все варто створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, щоб книга і ті, хто її читає вважалися кращими, щоб це було престижно у суспільстві.

Найважливіше у навчанні, вихованні дитини, залучення

до читання – це приклад дорослих, сім`ї, оточення, залучення до читання у школі, відвідування бібліотек та заходів закладів культури, мода на читання через ЗМІ та інші засоби реклами культури та читання, що повинна забезпечити держава адже у неї тут особлива роль – дбати та підтримувати культурний та освітній розвиток задля гідного розвитку країни.

Підготувала :

Т. І. Нагловач

 

Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 у французькому місті Безансон в сім’ї генерала. Перші роки провів в Марселі, а також різних містах Італії, через військову карєру батька. Освіту почав здобувати в ліцеї Людовика Великого. Перші твори Гюго написав у 14 років. Інтерес читачів привернув завдяки сатирі «Телеграф». З перших же років заняття поезією і прозою отримує визнання на літературних конкурсах.

Особливе місце у творчості письменника займає «Собор

Паризької Богоматері» (1831).

Збірники ліричних віршів Віктора Гюґо — «Осіннє листя» (1831), «Пісні сутінок» (1835), «Внутрішні голоси» (1837), «Промені і тіні» (1840) — виникли значною мірою завдяки особистим переживанням. У цей час у житті Гюго відбулися важливі події: Сент-Бев закохався в його дружину, а сам він перейнявся пристрастю до актриси Жюльєт Друе.

Підготувала:

Н. І. Омелько

 На завершення" Тижня дитячої книги " до бібліотеки завітали другокласники Підгаєцької опорної школи 1-3 ступенів на пізнавально-оглядову екскурсію під назвою « Бібліотека – аптека душі!».

Під час екскурсії діти поринули в неймовірний книжковий світ. Бібліотекарі ознайомили учнів з бібліотекою і її головною цінністю – книгою. Розповіли, що треба виховувати в собі любов до книги і вміння її берегти. Також ознайомили з тематичними полицями книжкового фонду, проінформували про новинки літератури для дітей, провели захопливу мандрівку книжковими та тематичними виставками. Особливо зацікавила школярів виставка, присвячена 150 - річчю від дня народження Лесі Українки

Бібліотекарі познайомили дітей з правилами користування книгою та бібліотекою, адже книга – це найцінніший скарб людства, його історія, яку треба плекати змалечку. Учні, які побували на екскурсії, тепер мають змогу записатися до бібліотеки і стати її читачами, тому що дізналися багато цікавої інформації, отримали запас нових знань та незабутніх вражень.

Діти за час екскурсії отримали багато цікавої інформації та позитивних вражень. Усім дуже сподобалася пізнавальна екскурсія, про що свідчили слова вдячності від маленьких користувачів.

Підготували:

Т. І .Нагловач

Н. І. Омелько

 Першого січня виповнюється 112 років від дня народження Степана Бандери – одного з найбільших борців за незалежність України.

Таких історичних постатей небагато у будь-якого народу. Їх неможливо викреслити з історії, і кожен, хто намагається витлумачити життєпис їх власної нації, не може замовчати ні цього імені, ні подій зв’язаних з цією історичною особою. Мало хто є байдужим до його імені – бо живі ще соратники і послідовники, та й ідеї, за які він віддав життя, не чужі багатьом українцям, народженим після його смерті.

Степан Бандера – це символ усієї Західної України. Силою політичних обставин склалося так, що в роки, коли на заході України воїни УПА билися й гинули в нерівній борні за волю свого народу, більшість цього самого народу під впливом комуністів була байдужа або ставилась до них як до зрадників.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/215246860083312 - Для повного перегляду.

Підготувала:  Н. І. Омелько

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/223731615901503 - Для повного перегляду.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного гімну України, автором якої є Михайло Вербицький.

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Цей вірш поширився серед українофільських гуртків, об’єднаних у громади.

20 жовтня 1862 року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання до Архангельської губернії під нагляд поліції.

Композитор Михайло Вербицький написав музику на слова Павла Чубинського.

У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 ПРОЦЕС 59-ти 1941 – закритий політ. процес, проведений радянськими репресивними органами у Львові 15–18 січня 1941 проти членів Організації українських націоналістів, частина з яких займали високі посади в керівництві організацією в Західній Україні. Перші арешти відбулися у вересні 1940. Заарештованих (59 осіб, серед яких – 22 жінки та 37 чоловіків), здебільшого студентів Львівського університету й учнів середніх шкіл, звинуватили в приналежності до ОУН та антидержавної діяльності. Серед заарештованих були члени Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях, зокрема М.Матвійчук (керівник розвідувальної референтури), К.Арпад-Березовський (керівник пропагандивної референтури), Р.Горбаль (заст. керівника Львівського міського проводу ОУН), Р.-Д.Клячківський (керівник Юнацтва ОУН у Станіславській обл. і член Крайової екзекутиви ОУН) та ін.

Під час досудового слідства деякі заарештовані визнали свою "провину" перед радянською владою, однак більшість підсудних заявили про вороже ставлення до неї. Засуджених утримували у Львівських в'язницях № 1 ("Бригідки") та № 2 ("тюрма на Лонцького"). Із загальної кількості заарештованих 42-х засуджено на смерть; 17 отримали по 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах СРСР та позбавлення громадян. прав на 5 років. На прохання К.Студинського 21 особу, попередньо засуджену до смерті, помилувано та переведено в тюрму в м. Бердичів. Після початку радянсько-німецької війни 1941–45 в червні 1941 деяким в'язням вдалося втекти із ув'язнення, зокрема Г.Столяр, Т.Винників, Р.-Д.Клячківському та іншим.

Підготувала: Н. І. Омелько

 16 січня – День пам’яті кіборгів

Сьогодні в Україні відзначають День пам’яті захисників донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість називають кіборгами.

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.

26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.

Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.Сьогодні, 16 січня, з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів.

Підготувала: Н. І. Омелько

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/227383322202999 - Для повного перегляду

Підготувала: Т. І. Нагловач

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/231413318466666 - Для повного перегляду.

Підготувала: Н. І. Омелько

 Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, прапор, гімн. Символіка є втіленням боротьби за самовизначення, це – історичне надбання народу, частка його етнокультури.

Під час історичних звершень він ставав символом боротьби за національні та соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.

4 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор. 1 грудня 1991 року в історії України сталася історичної ваги подія: після всенародного референдуму на політичній карті світу з’явилася нова незалежна, суверенна, соборна держава Україна. Їй необхідні були всі атрибути державності, які належить мати членові Організації Об’єднаних Націй. Без цього неможливо увійти рівноправним членом у світове співтовариство.

28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову "Про Державний прапор України". Державним прапором України затверджено національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 

Сьогодні нашу бібліотеку відвідав наш користувач Ігор Рачій. Хлопець навчається в Теребовлянському реабілітаційному центрі, і дуже любить малювати. Ми представляємо вашій увазі творчі роботи Ігоря.

А ще Ігор з восьми років займається греко-римською та вільною боротьбою. Брав участь в обласних та республіканських змаганнях які відбувалися в Тернополі, Євпаторії, Севастополі, Одесі та Миколаєві. В підсумку в Ігоря 22 медалі за призові місця. Тож бажаємо талановитому хлопцеві здоров’я, успіхів, творчих звершень та ще більше перемог та вдалих стартів.

Підготувала: Н. І. Омелько

 2 лютого 2021 року виповнюється 175 років з дня народження знаменитого фізика і електротехніка, винахідника “X”-променiв, перекладача Біблії та Псалтиря, відомого громадсько-політичного діяча, вченого і патріота України – Івана Пулюя.

Він мав п’ятнадцять дочок і синів,

По світу не пустив нікого у свитині,

Отак би й нині незалежній Україні

Бог дав таких новітніх Пулюїв!

З богословів - у фізики. Іван Пулюй народився в дуже побожній українській сім'ї і з дитинства був вкрай релігійний. Більше того, він збирався стати греко-католицьким священиком. Після закінчення школи майбутній натураліст поступив на теологічний факультет Віденського університету. Однак, закінчивши його, Пулюй не захотів ставати священиком, чим дуже засмутив своїх батьків, які з тих пір відмовилися підтримувати сина фінансово.

Діяльність за кордоном. Будучи студентом Віденського університету, він розробляє українською мовою підручник геометрії, а після відомого Емського указу 1876 року публікує за кордоном статті на захист української мови. У 1867 році Іван Пулюй організував у Відні культурно-пропагандистське товариство «Січ», студентське земляцтво «Українська громада» та ін.

Чудо-промені видатного українця. У 1881 році вчений сконструював "лампу Пулюя", що стала прообразом майбутнього рентгенівського апарату, який робив знімки будь-якої частини людського організму. Винахід завоював срібну медаль на виставці в Парижі, але першу наукову статтю про винахід Пулюй опублікував через 2 місяці після В. Рентгена Вся німецька преса переконала світ, що "першовідкривачем чудо-винаходу став великий німецький фізик Вільгельм Рентген", а Х-промені моментально отримали назву "рентгенівських".

Перекладач. Іван Пулюй був дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Разом з П. Кулішем та І. Нечуй-Левицьким він зробив перший переклад українською мовою Нового та Старого Завіту,виданих у 1903 році.

Громадський діяч.Ще з 1900-х років, коли йшла боротьба між поляками та українцями на освітній ниві, вчений підтримав студентський рух, спрямований на те, щоб навчання вели українською мовою. Коли ліквідували кафедри з українською мовою, звільнили багатьох студентів з університетів, Іван Пулюй разом з Іваном Горбачевським створив спеціальний фонд, який допоміг багатьом українським студентам влаштуватися в європейські університети"

Сім'‎я.У 1884 році одружився на своїй студентці Катерині Стозітській. Довге волосся своєї коханої він перетворив на нитку розжарювання у лампах, які до речі сам і видував.У шлюбі народилось шестеро дітей – три доньки: Наталка, Ольга, Марія та три сини: Олександр, Юрій та Павло. Оскільки родина жила за кордоном, то кожного літа Іван Павлович наймав вчителів української мови для своїх дітей, щоб ті вчили його рідну мову

Міністр освіти.У 1916 році наш співвітчизник взагалі міг стати Міністром освіти Австрії. Але через проблеми зі здоров'ям Пулюй відмовився від престижного портфеля. Зате створив товариство в Празі, яке допомагало українським емігрантам і окремо заснував фонд допомоги талановитим студентам.

Людина-унікум. Іван Пулюй збудував першу в Австро-Угорської імперії
електростанцію, удосконалив телефон і налагодив промислове виробництво ламп. Вчений жив до останніх своїх днів у Празі, де за його схемою проклали першу трамвайну лінію, але він завжди почувався українцем. «Немає більшого гонору для чоловіка, як берегти свою національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю»...

Підготувала: Н. І. Омелько

 Підготувала: Т. І. Нагловач

 4 лютого 1938 року на широкий екран вийшов перший повнометражний анімаційний фільм компанії Волта Діснея і у США загалом "Білосніжка та семеро гномів". Крім того, це перший анімаційний фільм, який був виготовлений у повному кольорі.

Фільм - екранізація відомої народної казки в обробці братів Грімм. Прем'єра відбулась 21 грудня 1937 року у Carthay Circle Theatre. "Білосніжка" отримала безліч нагород, включаючи Гран-прі МКФ та премію "Оскар". У 1937 році Дісней отримав одну повноцінну статуетку Оскара і сім маленьких — по числу гномів. Різні видання включають "Білосніжку і семеро гномів" в списки найкращих мультфільмів всіх часів.

Аніматором мультфільму який вказаний у титрах є Володимир Титла, українець, родина якого походить з Підгаєччини.

У 1989 році анімаційний фільм "Білосніжка та семеро гномів" потрапив у Національний реєстр фільмів, тим самим було визнано його важливим творчим доробком кінематографу.

Підготувала: Н. І. Омелько

 https://www.facebook.com/100047939989798/videos/237093867898611 - Для повного перегляду.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 Опанас Маркевич - фольклорист, етнограф та музикознавець

В історію української культури Опанас Маркевич увійшов як фольклорист, етнограф та музикознавець. І хоча доля відміряла йому недовгий вік - усього 55 років, на теренах україністики він встиг зробити чимало

Перу Опанаса Маркевича належать праці "Описание Малоросами" та "Записки о дворянском сословии Черниговской губернии", які свого наукового значення не втратили й до сьогодні. Фольклорно-етнографічні дослідження Маркевича друкувалися у виданнях істориків Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Амвросія Метлинського. Він написав музику до "Наталки Полтавки" Івана Котляревського, оперу "Чари", яку критика оцінювала досить високо.

У рік закінчення університету (1846) Опанас Маркевич увійшов до Кирило-Мефодіївського братства. У 1847 році за участь у діяльності братства та знайдене під час обшуку "стихотворение возмутительного содержания" (йдеться про твір Тараса Шевченка "І мертвим, і живим...") Маркевича на три роки висилають до міста Орла під нагляд поліції.

В місті Орлі він познайомився з своєю майбутньою дружиною Марією Вілінською (Марко Вовчок).

З 1858 до 1861 року О.Маркович живе у Києві, Чернігові, Орлі, Москві, Петербурзі, де зустрічається з давнім знайомим Пантелеймоном Кулішем і в квітні 1861 року організовує концерт, присвячений пам'яті Кобзаря, а зібрані кошти віддає Шевченковим родичам.

1 вересня 1867 року Опанас Васильович помер в Чернігівській лікарні. Друзі Опанаса Марковича та сім'я тодішнього Чернігівського губернатора князя С. П. Голіцина зібрали грошей аби поховати його на кладовищі в Болдиних горах Чернігова.

Підготувала: Н. І. Омелько

 Підготувала: Т. І. Нагловач

 9 лютого 1918 - у Бресті підписано мирний договір, за яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина і Болгарія визнали Українську Народну Республіку самостійною державою. Це був перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 рр.

Головою делегації УНР на переговорах був Всеволод Голубович, згодом в. о. голови став Олександр Севрюк. Після наполягання українців на самостійному статусі делегації нарком закордонних справ Радянської Росії Лев Троцький мусив заявити, що російська сторона визнає право націй на самовизначення і не вбачає перешкод для участі делегації УНР у переговорах як самостійної.

На відміну від укладеного пізніше (3 березня 1918 р.) мирного договору з Росією, Брестський договір між Україною і Четверним союзом не містив у собі пунктів, принизливих або тяжких для УНР. Сторони відмовлялися від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювалися військовополоненими і зобов'язувалися відновити економічні відносини. За першу половину 1918 р. УНР зобов'язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині 60 млн. пудів хліба, 2,75 млн. пудів м'яса (живою вагою), іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину.

Договір від 9 лютого 1918 р. на певний врятував Україну від поглинення Радянською Росією. Але неспроможність Центральної Ради виконувати в повному обсязі господарські статті угоди призвели до наростання суперечностей між Центральною Радою та австро-німецьким командуванням в Україні, відтак - до падіння демократичної УНР і появи гетьманського уряду Павла Скоропадського

Підготувала: Т. І. Нагловач

 Історія свята. Згідно із легендою, між вірянами виникла суперечка про те, хто із цих трьох святих є "важливішим". Частина людей почитала Василя Великого, називаючи себе василіанами. Інші величали Григорія Богослова і називали себе григоріанами. Треті — іоанніти прославляли Іоанна Златоуста. Тож, щоб зупинити ворожнечу вирішили становили загальний день святкування пам’яті цих святих.

Наші предки вважали, що у цей день не слід займатися важкою фізичною працею. Особливо боялися шити. Вірили, хто заборону порушить, у того будуть боліти руки. А от дівчата 12 лютого причаровували кохання. Для цього вони підвішували на дерево різнокольорові стрічки. За віруванням, саме таким чином можна "прив'язати" кохання. Підготувала: Т. І. Нагловач

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/241140714160593 - Для повного перегляду.

Підготувала: Т. І. Нагловач

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/242866027321395  - Для повного перегляду.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 

Підготувала:  Т. І. Нагловач

 

 19 лютого 1992 — тризуб затверджено як малий герб України

Своєрідною "візиткою" будь-якої країни є її національна символіка. На шляху створення української держави це питання поставало неодноразово, не став винятком і початок 90-х років ХХ століття. Так 19 лютого 1992 тризуб був офіційно затверджений Верховною Радою у якості малого герба України та головного елемента великого Державного герба.

Державний Герб – це символ, який презентує певну країну як суверенну незалежну державу, офіційна емблема, зображувана на офіційних документах, печатках, грошових знаках держави. У світовій практиці не існує суворої регламентації творення Державного Герба. Практика оформлення Герба спирається на національні традиції, відбиває специфіку геральдичних особливостей розвитку певної країни.

Державний Герб України складається з Малого та Великого Гербів. Малим Державним Гербом України є золотий тризуб на блакитному фоні, затверджений Верховною Радою України 19 лютого 1992 р. Великий Герб України знаходиться ще у стадії розробки. На сьогодні до Верховної Ради України подано кілька варіантів законопроектів.

Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів і шанувався як магічний знак свого роду, оберіг. У вигляді державної символіки він використовувався князями часів Київської Русі, став Державним Гербом УНР, у ХХ ст. як символ репрезентував різні політичні організації. Ставши Державним Гербом сучасної України тризуб символізує тяглість і спадкоємність традицій нашої території.

Разом з Конституцією, прапором і гімном України він є невід'ємною частиною офіційної символіки України.

Підготувала бібліотекар

читального залу

Тетяна Нагловач.

Підготувала: 

Н. І. Омелько

 

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/245331220408209 - Для повного перегляду.

Підготувала:

Н. І. Омелько

 

У Підгаєцькій бібліотеці для дорослих відбувся семінар, який провела Глубіш Галина Ярославівна і розповіла про лікування ефірними оліями.

Піготувала: Т. І. Нагловач