ЧОРНА СПАДЩИНА ЧОРНОБИЛЯ

Чорнобильський вітер по душах мете
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде,
... Лиш пам'ять усе пам'ятає.

26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

Лунає чорнобильський дзвін. Тривогою та болем сповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою — за майбутнє життя.

Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Тридцять два роки пройшло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС.

Смертоносна пилюка з ядерної печі покривала білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля.
Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на „до” і „після”. Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, будинки, дитячі майданчики, колючий дріт зони.

Померло після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-українців.
У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь 600 тисяч чоловік, з них 350 тисяч – українців. 132 пожежники з Хмельниччини.

Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії: перед живими, перед пам’яттю передчасно померлих.
25 квітня у бібліотеці для дорослих відбувся перегляд відеоматеріалу «Чорна спадщина Чорнобиля» за участю учнів Підгаєцького ПАЛу.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Бібліотекар юнацького абонементу
Наталія Омелько