ГОЛОДОМОР…
ВОГОНЬ ВІЧНОГО СПОМИНУ
Горять
вони, мабуть, у всьому світі.
Дивлюсь
на них, і бачиться мені:
В
них очі тих мільйонів, що убиті.
Це
очі тих, хто вижити не зміг,
Хто
пухнув, падав і уже не зводивсь,
Хто
з листя їв напівсирий пиріг,
І
кликав смерть собі, як нагороду…
Тільки
пам’ять може зупинити на мить швидкоплинну ріку часу, воскресивши події
минулого. Пам’ять серця… Вона, як вогонь згасаючої свічки, висвітлює в душах
найпотаємніше, повертає з темені забуття бачене і пережите. Пам’ять серця єднає
покоління, застерігає від забуття.
А
пішли кращі з кращих. Несли в могили найкоштовніше, що має нація – гени розуму,
людяності, відваги – усіх мислимих людських чеснот і талантів. Обірвався вічний
живий ланцюг поколінь. Українському народові було завдано страшного удару.
Гарячим,
пекучим попелом лежать ці мільйони під ногами українського народу.
З
нагоди вшанування пам’яті
жертв Голодомору 1932-1933 рр. 22 листопада 2013 р. в бібліотеці для дорослих
було проведено годину скорботи під назвою: «Голодомор… Вогонь вічного спомину».
Організатором даного заходу була бібліотекар дорослого абонементу О. Б.
Лотоцька. Гарячим болем обпекли спогади про ті страшні події серця кожного з
присутніх.
Сьогодні,
коли від початку Голодомору минає 80 років, маємо зрозуміти, що головною,
перехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною
незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того,
що це ніколи не повториться
Тоді
нас міг врятувати хліб. Тепер нас врятує пам'ять. Хай же ніколи не згасне свіча
нашої пам’яті.
О. Б. Лотоцька