«ЧИТАТИ – це мудро, читати – це модно, читати завжди і де завгодно!»

https://book-institute.org.ua/uk - сайт Український Інститут Книги (УІК).

У сьогоднішній час, коли йде фізичне знищення нашого народу ворогом, не можна забувати про культурний геноцид, який часто більш підступний, бо непомітний.

Але він є і щодня і ми попадаємо під його вплив. І тільки вигравши культурну війну у наших головах, виборовши можливість для наступних поколінь стати розумними, освіченими, патріотично налаштованими громадянами, що пишаються своєю країною та мають власну гідність, забезпечимо мир і процвітання наступним поколінням.

Тому читати – це справді бути у тренді, бути серед тих, хто мислить а, отже, розвивається та йде вперед. Та перш за все варто створити МОДУ НА ЧИТАННЯ, щоб книга і ті, хто її читає вважалися кращими, щоб це було престижно у суспільстві.

Найважливіше у навчанні, вихованні дитини, залучення

до читання – це приклад дорослих, сім`ї, оточення, залучення до читання у школі, відвідування бібліотек та заходів закладів культури, мода на читання через ЗМІ та інші засоби реклами культури та читання, що повинна забезпечити держава адже у неї тут особлива роль – дбати та підтримувати культурний та освітній розвиток задля гідного розвитку країни.

Підготувала :

Т. І. Нагловач

 

Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 у французькому місті Безансон в сім’ї генерала. Перші роки провів в Марселі, а також різних містах Італії, через військову карєру батька. Освіту почав здобувати в ліцеї Людовика Великого. Перші твори Гюго написав у 14 років. Інтерес читачів привернув завдяки сатирі «Телеграф». З перших же років заняття поезією і прозою отримує визнання на літературних конкурсах.

Особливе місце у творчості письменника займає «Собор

Паризької Богоматері» (1831).

Збірники ліричних віршів Віктора Гюґо — «Осіннє листя» (1831), «Пісні сутінок» (1835), «Внутрішні голоси» (1837), «Промені і тіні» (1840) — виникли значною мірою завдяки особистим переживанням. У цей час у житті Гюго відбулися важливі події: Сент-Бев закохався в його дружину, а сам він перейнявся пристрастю до актриси Жюльєт Друе.

Підготувала:

Н. І. Омелько

 На завершення" Тижня дитячої книги " до бібліотеки завітали другокласники Підгаєцької опорної школи 1-3 ступенів на пізнавально-оглядову екскурсію під назвою « Бібліотека – аптека душі!».

Під час екскурсії діти поринули в неймовірний книжковий світ. Бібліотекарі ознайомили учнів з бібліотекою і її головною цінністю – книгою. Розповіли, що треба виховувати в собі любов до книги і вміння її берегти. Також ознайомили з тематичними полицями книжкового фонду, проінформували про новинки літератури для дітей, провели захопливу мандрівку книжковими та тематичними виставками. Особливо зацікавила школярів виставка, присвячена 150 - річчю від дня народження Лесі Українки

Бібліотекарі познайомили дітей з правилами користування книгою та бібліотекою, адже книга – це найцінніший скарб людства, його історія, яку треба плекати змалечку. Учні, які побували на екскурсії, тепер мають змогу записатися до бібліотеки і стати її читачами, тому що дізналися багато цікавої інформації, отримали запас нових знань та незабутніх вражень.

Діти за час екскурсії отримали багато цікавої інформації та позитивних вражень. Усім дуже сподобалася пізнавальна екскурсія, про що свідчили слова вдячності від маленьких користувачів.

Підготували:

Т. І .Нагловач

Н. І. Омелько

 Першого січня виповнюється 112 років від дня народження Степана Бандери – одного з найбільших борців за незалежність України.

Таких історичних постатей небагато у будь-якого народу. Їх неможливо викреслити з історії, і кожен, хто намагається витлумачити життєпис їх власної нації, не може замовчати ні цього імені, ні подій зв’язаних з цією історичною особою. Мало хто є байдужим до його імені – бо живі ще соратники і послідовники, та й ідеї, за які він віддав життя, не чужі багатьом українцям, народженим після його смерті.

Степан Бандера – це символ усієї Західної України. Силою політичних обставин склалося так, що в роки, коли на заході України воїни УПА билися й гинули в нерівній борні за волю свого народу, більшість цього самого народу під впливом комуністів була байдужа або ставилась до них як до зрадників.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/215246860083312 - Для повного перегляду.

Підготувала:  Н. І. Омелько

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/223731615901503 - Для повного перегляду.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 15 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного гімну України, автором якої є Михайло Вербицький.

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року. Український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна». Цей вірш поширився серед українофільських гуртків, об’єднаних у громади.

20 жовтня 1862 року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання до Архангельської губернії під нагляд поліції.

Композитор Михайло Вербицький написав музику на слова Павла Чубинського.

У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 ПРОЦЕС 59-ти 1941 – закритий політ. процес, проведений радянськими репресивними органами у Львові 15–18 січня 1941 проти членів Організації українських націоналістів, частина з яких займали високі посади в керівництві організацією в Західній Україні. Перші арешти відбулися у вересні 1940. Заарештованих (59 осіб, серед яких – 22 жінки та 37 чоловіків), здебільшого студентів Львівського університету й учнів середніх шкіл, звинуватили в приналежності до ОУН та антидержавної діяльності. Серед заарештованих були члени Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях, зокрема М.Матвійчук (керівник розвідувальної референтури), К.Арпад-Березовський (керівник пропагандивної референтури), Р.Горбаль (заст. керівника Львівського міського проводу ОУН), Р.-Д.Клячківський (керівник Юнацтва ОУН у Станіславській обл. і член Крайової екзекутиви ОУН) та ін.

Під час досудового слідства деякі заарештовані визнали свою "провину" перед радянською владою, однак більшість підсудних заявили про вороже ставлення до неї. Засуджених утримували у Львівських в'язницях № 1 ("Бригідки") та № 2 ("тюрма на Лонцького"). Із загальної кількості заарештованих 42-х засуджено на смерть; 17 отримали по 10 років ув'язнення у виправно-трудових таборах СРСР та позбавлення громадян. прав на 5 років. На прохання К.Студинського 21 особу, попередньо засуджену до смерті, помилувано та переведено в тюрму в м. Бердичів. Після початку радянсько-німецької війни 1941–45 в червні 1941 деяким в'язням вдалося втекти із ув'язнення, зокрема Г.Столяр, Т.Винників, Р.-Д.Клячківському та іншим.

Підготувала: Н. І. Омелько

 16 січня – День пам’яті кіборгів

Сьогодні в Україні відзначають День пам’яті захисників донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість називають кіборгами.

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.

Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.

26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.

Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.

18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.Сьогодні, 16 січня, з ініціативи самих «кіборгів», які пройшли через 242-денне пекло, відзначається День захисників ДАПу та вшановується пам’ять загиблих побратимів.

Підготувала: Н. І. Омелько

 

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/227383322202999 - Для повного перегляду

Підготувала: Т. І. Нагловач

https://www.facebook.com/100047939989798/videos/231413318466666 - Для повного перегляду.

Підготувала: Н. І. Омелько

 Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, прапор, гімн. Символіка є втіленням боротьби за самовизначення, це – історичне надбання народу, частка його етнокультури.

Під час історичних звершень він ставав символом боротьби за національні та соціальні права. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.

4 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради замайорів синьо-жовтий прапор. 1 грудня 1991 року в історії України сталася історичної ваги подія: після всенародного референдуму на політичній карті світу з’явилася нова незалежна, суверенна, соборна держава Україна. Їй необхідні були всі атрибути державності, які належить мати членові Організації Об’єднаних Націй. Без цього неможливо увійти рівноправним членом у світове співтовариство.

28 січня 1992 року сесія Верховної Ради України прийняла Постанову "Про Державний прапор України". Державним прапором України затверджено національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Підготувала: Т. І. Нагловач

 

Сьогодні нашу бібліотеку відвідав наш користувач Ігор Рачій. Хлопець навчається в Теребовлянському реабілітаційному центрі, і дуже любить малювати. Ми представляємо вашій увазі творчі роботи Ігоря.

А ще Ігор з восьми років займається греко-римською та вільною боротьбою. Брав участь в обласних та республіканських змаганнях які відбувалися в Тернополі, Євпаторії, Севастополі, Одесі та Миколаєві. В підсумку в Ігоря 22 медалі за призові місця. Тож бажаємо талановитому хлопцеві здоров’я, успіхів, творчих звершень та ще більше перемог та вдалих стартів.

Підготувала: Н. І. Омелько