НЕ ЗАБУВАЄМО ПРО ТИХ, ХТО ТАК ХОТІВ ЖИТИ…

«Страшне число у нелюдській напрузі

Пропалює світи до глибини

У тридцять три розп’ято Ісуса

У тридцять третім на земному крузі

Розіп'ято мільйони без вини.»

І. Проценко

Голодомор 32-33 року — одна з найстрашніших сторінок історії українського народу. Це історія геноциду проти квітучої нації, що жила на родючій землі. Тоді, у ті роки, весь хліб, який виростили українські селяни, з України було вивезено, і тисячі людей вмирали з голоду, втрачаючи своїх дітей. Страшнішого, здається, у світі бути просто не може!

І тривало це жахіття — 17 місяців… за цей час загинуло близько 4 млн. чоловік (за деякими оцінками 12 млн.). Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.

Більшість загиблих від голодомору — діти! Українці віком від 6 місяців до 17 років становили близько половини всіх жертв Голодомору.

24 листопада 2017 р. бібліотекар юнацького абонементу бібліотеки для дорослих провела перегляд друкованих видань, які були представлені на книжковій виставці «Не забуваємо про тих, хто так хотів жити…»  і ознайомила присутніх користувачів з  трагічними подіями того часу. А також студенти переглянули відеоматеріал «Уроки історії», який розповідає про геноцид українців: голодомор та репресії.

Голодомор 1932-1933 років — це глибока рана в душі українського народу. Скільки болю, мук, жаху, брехні зазнав наш народ. Духовно-моральний стан сучасного українського суспільства свідчить про те, що голодомор був засобом для винищення, упокорення всього українського селянства, насадження йому бездуховності та німої рабської покори. Вороги нашого народу спочатку нищили душу народу, внутрішні храми людей, а згодом духовні храми — християнські святині народу.

Голодомор вичавлював із людських душ чесноти, як постійну природну схильність і силу волі людини робити добро, а особливо чесноту милосердя щодо тіла ближніх, яка навчає: «голодного нагодувати».

Ця страхітлива за своїми намірами й масштабами акція більшовизму – вікова трагедія української нації. Про неї повинен знати весь світ, нинішні і прийдешні покоління.

Наталія Омелько