УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ: ДОБА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Центральна Рада утворилася 17 березня 1917 року  на зборах київської групи Товариства Українських Поступовців, яке складалося, в основному, з інтелігенції, яку очолив М. Грушевський.  Cклад Центральної Ради відображав ту соціально-політичну ситуацію в Україні, що склалася після лютого 1917 року.

Центральна Рада спершу вважала головною метою відродити національну державність у формі автономії України у складі Росії. Остання ж розглядалася нею не як унітарна держава, а як союз рівноправних автономних держав. Ідея повної державної незалежності той час ще не знаходила підтримки у Центральній Раді. Перші реально вагомі кроки на шляху до відродження української державності були зроблені у травні 1917 року, коли Центральна Рада скликала І Всеукраїнський військовий з`їзд, який зажадав від Тимчасового уряду надання Україні автономії і створення української національної армії. Разом з тим, уже на з`їзді найвпливовіші політичні партії Центральної Ради – УСДРП і УПСР припустились величезної помилки, виступивши проти створення постійної національної армії. Їм вдалося провести на з`їзді свою революцію, у якій проголошувалась необхідність заміни постійної армії народною міліцією.

Таке рішення було дуже небезпечним, тому що в умовах війни і боротьби за відновлення української державності лише національна регулярна армія могла стати її опорою та гарантом від зовнішньої загрози.

17 березня 2017 р. в Підгаєцькій районній бібліотеці для дорослих було влаштовано виставку-роздум з нагоди 100-річчя утворення Української Центральної Ради.

Про­тя­гом сво­го не­три­ва­ло­го іс­ну­ван­ня во­на про­бу­ди­ла народ від раб­сь­кої по­ко­ри і сплячки, під­ня­ла на на­ці­о­на­ль­но-­ви­з­во­ль­ну бо­ро­ть­бу за від­ро­джен­ня державнос­ті, ство­ри­ла су­ве­рен­ну УНР, очо­ли­ла ге­ро­ї­ч­ну бо­ро­ть­бу за її незалеж­ність на за­са­дах на­йши­р­шої де­мо­к­ра­ті­ї.

Бібліотекар юнацького абонементу

Наталія Омелько