Нехай мої струни лунають

 

Тішся  дитино , поки ще маленька.

Ти ж бо  живеш  навесні,

Ще  твоя  думка  літає  легенька,

Ще твої  мрії   ясні...

                                 (Л.Українка)

 

           25  лютого  вся  Україна  відзначає   день  народження  видатної  поетеси , незламного  борця , людини  великого  серця  та  незборимої  сили  волі   Лесі   Українки .

           Леся  Українка ...Це  ніжне  і  дзвінке  ім'я   належить  до  найвеличніших  імен  нашого  народу . Псевдонім Лариси  Петрівни  Косач  твердо  і  назавжди  зафіксований  у  пам'яті  кожного  українця . Гордий  дзвін  її  імені  в  серцях  мільйонів  людей  породжує  не  тільки  спогади  про " Лісову  пісню " або " Досвітні  огні " , але  і  палку  любов  до  великої  поетеси  і  гордість  за  свій  народ , що  породив її.

          Поезія Л.Українки - потужна  складова  духовної   скарбниці  нашого   народу  та  світової  літератури .В  епіцентрі  її  поетичного  світу -  доля  України.

З  нагоди  цієї  дати    працівники районної  бібліотеки  для   дітей  завітали  до  учнів   5 класу  Підгаєцької ЗОШ     I-III ступенів , щоб  разом  з  ними провести  безперервні  читання Лесиних  творів  під  назвою "Нехай  мої  струни  лунають" . Ознайомили  дітей з  автобіографією та  творчістю  знаменитої  поетеси , разом  розгадували  загадки ті , які  в  дитинстві  розгадувала  сама  Л.Українка.  Працівники  бібліотеки  , учні на  чолі  із  своїм  класним  керівником Г.Я.Легкою  згадали  і  казки , які  написала  Леся  для  дітей , особливо  казку " Біда  навчить " , де  весь  клас навперебій  згадували  і  розказували  казку . Захоплено  читали  і  слухали  поетичні  шедеври  видатної  поетеси .    

          Такий  пізнавальний  захід  стимулює  дітей  до  вивчення і  пізнання творів  українських  класиків. Це   є  добрим  початком для  впровадження  таких  безперервних    голосних   читань  і  в  сільських  бібліотеках  району .

 

 

 

О, мово, музико, калино-бальзам, цілющий для душі

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!»

Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

         З нагоди вшанування  рідної мови 21 лютого 2013 р. в приміщенні Шумлянецької бібліотеки-філіалу відбулося свято під назвою «О, мово, музико, калино-бальзам, цілющий для душі» організатором якого була зав. бібліотекою           Л. Я. Костецька.

         Учасниками свята були учні 4-8 кл. Шумлянецької загальноосвітньої школи I-III ст.

         Із почутого жителі села зрозуміли, що не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. В народу немає скарбу більшого, як його мова... Слова — це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти. Тож маємо зробити все для того, щоб не згорнулися крила, щоб не обірвалася золота нитка, яка веде з давнини в наші дні.